Дослідний характер психології Відродження грунтувався насамперед на з’ясуванні рушійних сил людської поведінки, які тепер убачалися не в фаталістичному впливі ситуації, а в тому, що людина сама себе покладає і цим визначає свою долю. Психологія переходить на мотиваційний рівень.
Основна мотиваційна суперечність учинку полягає в тому, що мотивація одночасно виступає усвідоімленою й неусвідомлеиою В епоху Відродження було започатковано вивчення мотивації в цій її суперечності, що відповідало на ситуаційному рівні принципу залежності та незалежності ситуації від людини. Найяскравіше дана проблема поставлена й відповідно вирішена в XVII ст. Читати далі »

У середньовічній, зокрема патристичній, психології зведення поляризованих сутностей до однієї з них не допускається. Людина не може злитися з божественною сутністю, як це було, наприклад, у неоплатонізмі, хоча, за теологічним вченням, вона має психологічну структуру, подібну до структури божественної природи (троїста основа — бути, знати, воліти). Виникає ідея опосередкування через образ Боголюдини. Характер співвідношення тварності (створеного, неспоконвічного) і творця ще містить у собі моменти нижчого гатунку у психіці людини. Відтак — посилена увага авторів патри-стичних творів до психології гріховності. Читати далі »

У довколишній природі і в самій собі людина помічає поляризовані, контрастуючі сутності. Стародавні психологічні вчення розглядають такі поляризації: вчинок — ритуал, нірвана — потяг до чуттєвого світу, національне — вселюдське, макрокосмос — мікрокосмос. Похідні протипо-ложення виражаються в поняттях: природжене — набуте, атоми — порожнина, вологе — сухе, форма — матерія; елементи світу (повітря, вода, вогонь тощо) — відповідні чуттєві якості, природна обдарованість — вивченість, життя — смерть, смерть — безсмертя, еманація — екстаз, душа світова — душа індивідуальна. Читати далі »

Цей рівень має три градації: ситуація значень, ситуація конфліктна, ситуація колізійна. Головна суперечність ситуативного рівня полягає в тому, що ситуація водночас залежить і не залежить від людини. Читати далі »

З давніх-давен людина спостерігала за своєю поведінкою, своїм ^внутрішнім станом, душею та виражала ці спостереження в образах народного світогляду, міфологічних та релігійних уявленнях, філософських творах, наукових гіпотезах та теоріях. Ці різні форми відображення психологічного життя людини не існували ізольовано. Вони тісно перепліталися між собою, виявляли свою живучість, тому навіть у сучасних наукових теоріях так чи інакше присутні історично більш ранні форми уявлень. Наука не може своїми методами вичерпати повністю все багатство природи людини, її душі. Як свідчить історія, великі проблеми людського існування, поведінки, що виражаються у вчинках, найглибше були осягнуті у філософських інсайтах і навіть у народному світогляді. Читати далі »

Тепер розгляньмо проблему визначення окремих структурних компонентів системи діяльності. Найменшою одиницею, що зберігає системні якості діяльності в цілому, є педагогічна дія. Як відомо, у психології під дією розуміють «навмисну опосередковану активність, спрямовану на досягнення усвідомленої мети». Дещо перефразувавши це визначення, домовимось розуміти під педагогічною дією процес розв’язання суперечності між учасниками педагогічної взаємодії. Читати далі »

У найзагальнішому розумінні корекція - це внесення змін. Проте де мають відбуватися ці зміни, куди повинен привнести їх індивід, який реалізує певну діяльність?
Відповідь на ці запитання дуже важлива для того щоб зрозуміти роль і значення корекції як структурного елемента діяльності, а також віднести спосіб його реалізації до певного рівня. Дослідження показують, що найпоширенішими є такі види коригування окремими індивідами своїх дій і діяльності в цілому. Читати далі »

Якщо розглядати результат у формально-логічній послідовності розмірковувань, то все нібито зрозуміло. Результат - це втілена мета, яка більше чи менше збігається з відповідним взірцем. Якщо ж цього втілення не досягнуто, немає й результату. А тому всю послідовність дій слід відтворити заново.
Однак на психологічному рівні подекуди буває інакше. Не так уже й важливо - досягнуто мети чи ні, чи отримав втілення в реальному об’єкті взірець. Будь-який продукт активності людини, вдалий чи невдалий, є результатом. Більш того, в педагогічній діяльності він може не повністю збігатися з вихідними намірами вчителя. Адже в будь-якій педагогічній ситуації крім самого вчителя беруть участь інші люди (колеги, учні), які привносять у взаємодію свої цілі, взірці, готовність підкорятись або опиратися зовнішньому тискові. Важко повністю врахувати й усі умови, підібрати з ювелірною точністю потрібні засоби. Читати далі »

Як уже зазначалося, вищим рівнем роботи вчителя з урахуванням умов діяльності є їх переведення в ранг засобів цієї діяльності, тобто в той інструмент, за допомогою якого здійснюється необхідне педагогічне перетворення.
У процесі життєдіяльності кожна людина оволодіває найрізноманітнішими прийомами і засобами перетворення навколишнього світу, які значно розширюють її індивідуальні можливості. Фахівець - це людина, яка цілеспрямовано оволоділа засобами відповідної діяльності. Читати далі »

Перш ніж перейти до виявлення специфіки умов у педагогічній діяльності, спробуймо визначити, чому вони є її структурним елементом. Адже умови - це те, на тлі чого відбувається ця діяльність, те, що перебуває нібито поза її межами.
Справді, предмети і явища, що створюють умови діяльності, фактично є щодо неї зовнішніми обставинами. Проте вони для людини, яка діє, не нейтральні. Умови інтегруються в структуру діяльності через ту сукупність емоцій і психічних станів, які вони породжують (емоційне тло ситуації та діяльності в цілому). Читати далі »

Таке формулювання нерідко викликає опір учителів, які аналізують цей структурний елемент: «Яке застаріле формулювання! В педагогіці здавна утвердилося розуміння взаємодії між педагогами й учнями виключно як суб’єкт-суб’єктної, а нас знову прагнуть повернути до авторитарних відносин!»
Проте не поспішаймо з категоричними висновками. Вимогу до суб’єкт-суб’єктного характеру взаємодії на рівні загальних концептуальних положень не слід плутати з потребою конкретного інструментування цього параметра в безпосередній ситуації взаємодії між учителем та учнем. Читати далі »

Психологи твердять, що людина усвідомлює свої потреби через певні образи, які відображають об’єкти й ситуації, за допомогою яких ці потреби можуть бути задоволені. Проте тлумачення поняття «образ» є значно ширшим, ніж у повсякденному розумінні. Це не тільки зорова (візуальна), звукова (аудіальна), рухова (кінетична) або інша одновимірна модель ситуації, що була прожита раніше або спрогнозована на основі уявлень. Читати далі »

Відомо, що мотиви, які є рушіями діяльності, визначаються сукупністю актуальних потреб. Цю тезу стосовно педагогічної діяльності можна сформулювати таким чином: реальні спонуки до діяльності та рівень активності в їх реалізації, які притаманні конкретному вчителеві, не можуть бути зрозумілими, якщо не виявлено систему актуальних саме для цього індивіда потреб. Однак спершу слід з’ясувати, які види потреб найчастіше детермінують поведінку людини як на рівні визначення потенційно можливого складу потреб, так і на рівні їх індивідуального вияву. Читати далі »

Діяльність учителя спрямована передусім на іншу людину, тобто все те, що він робить, має сенс лише тоді, коли в особистості його учня, вихованця акумулюється той науковий і соціальний досвід, який має бути переданий йому педагогом. Звичайно, можна сперечатися щодо змісту цього досвіду та його якісних особливостей (учитель передає учневі лише знання, чи відповідає за його виховання, особистісний розвиток загалом), але сам факт спрямованості на іншу людину не викликає сумніву. Тільки те, що втілюється, інтегрується у внутрішній світ конкретних учнів, має сенс і визначає цінність педагогічної діяльності. Читати далі »