Установленні вітчизняної психологічної думки особливу заслугу має видатний філософ і психолог С.Л.Рубінштейн. Він прожив в Україні понад 40 років, переїхавши до Ленінграда лише в 1930 р. В український період діяльності предметом уваги вченого була творча особистість в її певній історичній ситуації Рубінштейн приділив також велику увагу розробці проблем логіки як теорії знання, цікавився віковими особливостями мислення, його загальною філософсько-психологічного структурою. Крім того, Рубінштейн із запалом відгукувався на нагальні питання суспільного життя, займався проблемами формування людини нового, соціалістичного суспільства.
У статтях Рубінштейна “М.М.Ланге” і “Принципи творчої самодіяльності (До філософських основ сучасної педагогіки)” особливо виразно проходять думки про типи особистостей вчених-творців; один із них, за класифікацією Рубінштейна, не реалізує всі свої можливості через невичерпність власного творчого потенціал}’. Життєвий шлях такого вченого сповнений трагічних мотивів. Інший тип розкриває свої творчі здібності ще за життя і кардинальних зрушень у наукову теорію не вносить.
Рубінштейн розгортає низку ідей, що стосуються питань єдності свідомості та діяльності, діалектики об’єктивності знання і творчої самодіяльності суб’єкта. На його думку, вимога об’єктивності передбачає творчу самодіяльність суб’єкта, і об’єктивні знання ніяк не є продуктом пасивного відображення світу, а містять в собі оригінальну позицію бачення автора. У названих працях уже містяться ідеї, які спеціально будуть розроблені Рубінштейном в його “Основах загальної психології” (1940; 1946), працях “Буття і пізнання” (1957), “Людина і світ” (1973).
Рубінштейн багато зробив для побудови радянської психології на марксистських засадах. Він ішов до марксизму через оволодіння історією всесвітньої діяльності та психічної культури в цілому, як}’ досконало знав. Це дало вченому можливість уже в 30 —40-х роках сформулювати ідею основного логічного осередку психічної системи: дія-вчннок, іти прямою дорогою розробки ідей психологічного детермінізму до теорії психічного, що розуміється не як плоске відображення зовнішнього світу, а як “внутрі-буття”, як іманентна властивість матерії.
”Основи психологі’Г (1935) можна з повним правом вважати результатом
наукової діяльності Рубінштейна в Україні, завершенням розробки тих курсів з психології, які він читав у навчальних закладах м.Одеси. Рубінштейн категорично виступав проти зведення поведінки людини до простої сукупності реакцій, підкреслюючи значення “більш або менш усвідомлених операцій або вчинків”. Дія стає вчинком в міру того, як відношення дії діючого суб’єкта до самого себе і до інших людей як суб’єктів, саме будучи даним як відношення, піднявшись до план)’ свідомості, тобто перетворившись у свідоме відношення, починає регулювати дію. Вчинок-дія постає в міру того, як формується самосвідомість. Ця методологічна установка дала змогу Рубінштейну підійти до побудови нової системи радянської психології.
Учений намічає таку методологічну лінію для побудови цієї системи: ре-акція-свідома дія або онерація-вчниок. У зв’язку з цим діяльність перестає тлумачитись як проста сукупна реакція-відповідь на зовнішні подразники середовища, — твердження, яке в той час завдавало нищівного удару по механістичних засадах рефлексології як офіційно визнаного напряму. Тлумачення діяльності має виходити далеко за межі цього напряму. Перед Рубінштейном постала вимога врахування суто психологічних закономірностей, визнання психологічного детермінізму. При цьому вчений категорично заперечував синтез біхевіористського та інтроспективного підходів у тлумаченні психіки.
СЛ.Рубінштейн являв собою непересічну особистість. Наукова чесність, моральна безкомпромісність, оригінальність мислення, цілісність натури — ось ті риси, які він проявляв у своїй науковій та викладацькій роботі. За словами професора Одеського університету відомого психолога М.М.Ланге, вже на початку своєї діяльності Рубінштейн яскраво продемонстрував свою здатність до живої філософської творчості, що стало можливим завдяки ґрунтовному оволодінню невичерпними багатствами світової культури.
Широко відомі праці Рубінштейна з історії філософії та психології. Вчений глибоко розробив проблеми зарубіжної та вітчизняної філософії і психології, питання, пов’язані з великими революційними зрушеннями світової громадянської історії, вніс значний вклад у розробку історії української культури, у всесвітню бібліологію.
Вже в рецензії Ланге на наукову розвідку Рубінштейна -Дослідження, що стосуються проблеми методу (Абсолютний раціоналізм)” зазначено фундаментальну обізнаність автора з історією, філософією, зокрема з ученнями нового та стародавнього ідеалізму, з Кантом. Гегелем та Платоном. його вміння критично ставитися до цих філософій. У своєму “Curriculum viiae” Рубінштейн згадує про свої дослідження з питань гегелееого філософського методу, вказує, зокрема, на праці “Абсолютний та діалектичний раціоналізм і трансцендентальна філософія”, “Філософія системи Г.Когана”.
Рубінштейн підготував ряд видань, присвячених одеському періодичному друку за роки революції та громадянської війни, збірку “Нариси ‘з бібліографії Ucramica за 1917 — 1927 рр”. Дослідник приділяв велику ува-
гу складанню бібліографії українського письменства, порушував проблеми українського театру XIX — XX ст., а також української етнографії.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7